Arctic Programme
За полярним колом. Полярна ніч. Курс на магнітний полюс. Ніщо не нагадувало світ, відомий на рівні моря. Експедиційний костюм був ближчий до скафандра, ніж до одягу: повна ізоляція від середовища, яке не передбачає присутності людини.
Жодної інфраструктури. Жодного орієнтира. Магнітна буря порушила GPS і розпалила над кригою полярне сяйво. Біля полюса стрілка компаса вже не вказує на північ – вона хилиться до землі. Лишається одне: власний слід. Відступ – за вибором, не з потреби.
Поділ на минуле, теперішнє і майбутнє – лише ілюзія, хоч і вперта.
Cannes Yachting Festival
Щовересня ми повертаємося до Старого порту. Набережна та сама – і ніколи не та сама: ліс щогл на тлі охри Ле-Сюке, ранкова якірна стоянка, розсипана по срібній воді, мов ноти по нотному стану, Круазет у сутінках під пальмами в дрібних вогниках. Світло золотіє на годину зарано, а вода несе кожен звук далі, ніж мала б.
Море тут учить того самого, що й музика: фразу не можна квапити. Ми запрошуємо друзів і партнерів – розмови, розпочаті на палубі, визрівають за вечерею в порту.
Порт-Еркюль – там, де траса проходить повз корпуси
У Монако море і траса ділять одну оправу: вулична траса в’ється навколо басейну Порт-Еркюль, повз пришвартовані корпуси, а над затокою зеленіє мідь дахів Залу Гарньє – опера й марина в одному кадрі. Далі, під Ле-Кастелле, чекає траса Поль Рікар.